Про великої любові Володимира Висоцького і Марини Владі, здається, розказано все. Однак у відомого письменника Федора Раззакова і колишнього розвідника, нині дисидента Михайла Крижанівського є своя версія. Вони переконані, що в цьому шлюбі любов’ю і не пахло…
Ми не віримо в цю любов, грунтуючись на фактах, – каже Раззаков. – Наприклад, чому не факт слова режисера Георгія Юнгвальд-Хилькевича:
«Я говорив Володі: «Ви обидва граєте в якусь гру…» Судячи з усього, Володя не так вже сильно любив Марину. Казав, що обожнює, але я-то бачив їх разом! З Владі він себе силував, уподібнювався їй, застібався, обмежувався і метався, тому що його самого все це пригнічувало і не могло не дратувати…»
КДБ В РОЛІ СВОДНИ
– І що ж це був за шлюб?
– Це була любов з завданням. Агентурна. Вже нібито пристрасно закоханим у Владі, він як і раніше жив з Тетяною Іваненко.
ВОЛОДИМИР ВИСОЦЬКИЙ З ТЕТЯНОЮ ІВАНЕНКО (ЗЛІВА ВІД НЬОГО): на гастролях театру на Таганці в кінці 60-х
– Агентурний шлюб? Навіщо?
– КДБ цікавився усіма іноземцями, які відвідували СРСР. Особливо тими, хто мав вагу на Заході. Влади такої вагу мала – таки зірка. КДБ було вигідно, щоб вона «пустила коріння» в СРСР. А тут якраз нагодився Висоцький, якому хотілося «умити» всіх, хто вважав його п’яницею і вбогим обірванцем, бренчащим на гітарі. Він захотів дістати Влади, і КДБ міг йому допомогти, виступивши в ролі сводни.
– Але до зустрічі з Висоцьким у Влади був роман з румунським актором Кристей Аврамом, за якого вона збиралася заміж.
– Так, Аврам – до речі, за чутками, агент румунської розвідки «Секурітате» – активно залицявся до Влади. У 1966 році вони разом знімалися у франко-румунською фільмі «Мона, безіменна зірка». Він був її типом чоловіка, але матері Марини румунів категорично не сподобався. Вона назвала його нікчемним фанфароном. Так і Луб’янка не була має наміру здаватися і через Сергія Юткевича Влади була запропонована роль Лики Мізінової в картині «Сюжет для невеликого оповідання».
Її гонорар склав величезні 4465 рублів – навіть режисер заробив менше. Кіношна слава Влади у Франції вже була не та, що в 50-е, тому підтримка такої потужної організації, як КДБ, а з нею і компартії Франції, їй не завадила б. У КДБ були великі зв’язки в колах французької інтелігенції, і ці зв’язки часто використовувалися для просування по кар’єрних сходах потрібних Кремлю діячів.
ЖЕРТВА АБО СЛУГА?
– Отже, ви стверджуєте, що Висоцький був агентом КДБ?
– За нашою версією, не агентом, а суперагентом! Його агентурне ім’я “Віктор”. Видаючи себе за опозиційного барда, він працював на благо КДБ і системи, до самої своєї смерті залишаючись в очах мільйонів «жертвою режиму».
– У вас був доступ до документів КДБ?
– Ні, звичайно! Справа за сімома печатками.
– Звідки таке переконання?
– Є непрямі докази, а є і прямі. Про те, що Висоцький з 1968 року був агентом П’ятого Управління КДБ, мою співавтору Михайлу Крижановському особисто повідомив генерал-майор В. М. Владимиров, колишній начальник відділу «В» – вбивства і диверсії.
Незважаючи на свої блискучі пісні про силу людського духу, що сам Висоцький був витканий з всіляких слабкостей: був марнославний, любив випити, любив жінок і так далі. Саме на цих струнах і грав КДБ – через своїх людей в Театрі на Таганці, створеному під контролем Андропова, Висоцького зацікавили можливістю «вибитися в люди» за допомогою співпраці з КДБ.
– Але ж Висоцького в СРСР гнобили – як це в’яжеться з його кагэбэшной «дахом»?
– Це міф, який живучий досі. Гнобили – Галича: його вигнали з усіх творчих спілок, перекрили кисень на концертну діяльність, а потім і зовсім вигнали з країни. Висоцький жив розкошуючи. Що до дрібних заборон – не друкували вірші, що не показували по телебаченню, не випускали дисків і так далі, – то це була ширма: напівзаборонений Висоцький владі було вигідніше. Всі 12 років свого кагэбэшной життя він так колобродив! А радянська печатку як води в рот набрала. З чого б?
ЗНИЖКА ВІД «АЕРОФЛОТУ»
– Висоцький багато їздив по світу. Виходить, не без допомоги КДБ?
– Так, Висоцький розгулював по світу без усякого нагляду. Візьмемо 1975 рік: він був у Франції, Англії, Італії, Марокко, Мадейрі, Перу, Мексиці, Болгарії, Угорщині, знову у Франції. 1977 рік: тричі у Франції, Угорщині, знову в Мексиці і Перу, у США, Канаді, на острові Косумель. У 1978 році до чотирьох поїздок у Францію додайте Таїті, США, ФРН. У 1979-му – тричі Франція, двічі Канада, двічі США плюс Італія, Таїті, ФРН. Вражає?
– Вражає. У кого ще в СРСР був такий сприятливий виїзний режим…
– З 1973 року Висоцький увійшов до вузького кола тих діячів радянської інтелігенції, хто мав право виїжджати за кордон. Інший раз він не був на батьківщині за півроку – рідкісний випадок для тих років! У овировских документах писав, що їде в Париж, а сам їздив по світу від Мексики до Нью-Йорка. І ніхто слова поперек не говорив.
Вважається, що з ним нічого не могли вдіяти, так як дружина була членом французької компартії. Казки! КДБ міг легко «обламати» Висоцькому привільне життя, але не робив цього. Адже за кордоном той зустрічався з дисидентами, роздавав інтерв’ю західним радіо – та телестанціям. Будь-якого іншого КДБ швидко «закрило» б – Хазанова, наприклад, зробили невиїзним на 12 років лише за те, що він передав посилку від дружини її родичу в Канаді.
– Чи Правда, що Висоцький займався контрабандою?
– Ось слова відомого сценариста Едуарда Володарського: «Володя, коли їздив у Францію, возив через кордон по 10-15 кольорових телевізорів «Шилялис». Я особисто допомагав вантажити їх на митниці. У Парижі ці телевізори чомусь користувалися шаленим попитом. Їх продавали через комісійні магазини. Митники на ці маніпуляції закривали очі. Володі прощалося багато».
Мав Висоцький і свій особистий Валютний рахунок у Держбанку. Щомісячні «ліві» концерти на золотих копальнях, де йому кидали гроші пачками. Життя без будь-яких проблем взагалі.
У 1974 році він привіз з Німеччини два «BMW», але один з них виявився викраденим, тому ДАІ Москви зареєструвало лише одну машину. Друга стояла б у гаражі, але Висоцький їздив на обох – він просто переставляв номери з одного автомобіля на інший. Зрештою Інтерпол забрав у нього викрадений «БМВ» (його відправили назад в Німеччину), а на другій машині актор поїхав до Парижа і там продав її на авторинку.
Висоцький взагалі був розважливим людиною. Наприклад, зумів добитися 50-відсоткової знижки для себе і Марини на всі їхні польоти рейсами «Аерофлоту». Взамін обіцяв в піснях пропагувати Міністерство цивільної авіації. Один раз таку пісню написав – а пільгами користувався два роки.
ТРУНУ НОМЕР ШІСТЬ
– Ви стверджуєте, що Висоцького готували до еміграції в США, але під ковпаком КДБ.
– Думаємо, Висоцький повинен був виїхати з СРСР восени 1980 року, осісти в Нью-Йорку і відкрити там легальний артистичний клуб. Природно, не тільки для того, щоб співати пісні і проводити творчі вечори. Головне – «агентурить», заводити потрібні знайомства, дізнаватися цінну інформацію. Рутинна робота для агента спецслужб. У тому, що він незабаром має намір переїхати в США, Висоцький зізнався і свого родича Павла Леонідова, уехавшему на Захід ще в 1974 році.
– За вашою версією, одного разу він в’їхав у США з паспортом на ім’я Шуцмана. Навіщо?
– Про це розповідав покійний Шабтай Колманович, який, як тепер відомо, був агентом і КДБ, і ізраїльської розвідки Моссад. Поїздка Висоцького в США в січні 1979 року, за нашою версією, була черговим агентурними завданням, прикритим гастрольними виступами. За концерти Висоцькому заплатили 35 тисяч доларів.
За законом ці гроші він повинен був здати в радянські податкові органи, але не зробив цього. І йому пробачили. Подібні вольності в СРСР прощалися тільки обраним. До речі, поховали Висоцького в так званому труні № 6, елітному – в таких ховали тільки членів Політбюро. Щоб заслужити таке в СРСР, треба було дуже постаратися. Смішно адже припускати, що Висоцького поховали в «шістці» за його опозиційну діяльність.
ЛИШЕ ЗАЧИСТКА
– Ви написали заяву в прокуратуру з вимогою розслідувати смерть Висоцького.
– Не ми перші запідозрили «руку КДБ» у вбивстві Висоцького. Є свідчення очевидців: лікаря Щербакова і сусіда Висоцького по під’їзду Нисанова. Цитую Щербакова: «Зустрічаючись з друзями, відверто кажу: «Федотов міг вбити Висоцького на замовлення моєї улюбленої Батьківщини…»
Я особисто довго не вірив у цю версію, оскільки не міг зрозуміти, навіщо КДБ знадобилося усувати Висоцького. А коли з подачі Крижанівського став розробляти версію про співпрацю барда з КДБ, все встало на свої місця. Це була, судячи з усього, звичайна «зачистка»: коли агент може «заспівати» – у даному випадку за наркоманії, – його усувають.
Всі дії Федотова, описані безпосередніми свідками, говорять про те, що це дуже схоже на сплановане вбивство, видане за природну смерть. До речі, багато близькі друзі Висоцького до останнього не знали про його наркоманії, тому що справжньою проблемою вона стала тільки в 1979 році. У грудні того ж року про це стало відомо і КДБ. Висоцького одразу ж виключили з агентурного апарату, а потім настало 25 липня 1980 року.
– Книга «Висоцький – суперагент» тільки-тільки з’явилася на прилавках. Що це – містифікація або документальна проза?
– Не містифікація, а спроба зазирнути за лаштунки таємницею історії. Ми до сих пір живемо в полоні різного роду міфів і легенд. Одна з них – «Висоцький – жертва режиму». Він не жертва. Він служив режиму вірою і правдою, розраховуючи допомогти Андропову і його команді прийти до влади. Просто в моєму розумінні КДБ при Андропові повів країну в бік ліберальної контрреволюції. І Висоцький, будучи протеже Андропова, цьому активно допомагав. Інша справа – чи він міг уявити, до чого прийде наша країна в результаті андроповского курсу.
ХТО ВБИВ ГАЛИЧА
– Розкажіть про своє соавторе.
– У колишнього розвідника і кадрового офіцера КДБ Михайла Крижанівського цікава біографія. За завданням українських спецслужб він повинен був брати участь в усуненні Єльцина, але це окрема історія. А на мене він вийшов, дізнавшись про мою книгу «Інший Висоцький», де я розробляв версію про те, що поет був агентом впливу. Михайло запропонував копнути глибше. Ми копнули.
– З книги складається малоприємний образ Висоцького: участь у вбивствах Галича і болгарського дисидента Маркова, в замаху на папу римського, навіть організація наркотрафіку в Європу з Латинської Америки… Невже ви в це вірите?
– Так, багато чого скидається на фантастику. Але це тому, що на нас досі тисне міфологія про наше минуле. Якби багаторічний агент КДБ, чудовий актор Михайло Козаков написав чесну книгу про те, як він працював на Луб’янку, які операції виконував і хто ще з його колег співпрацював з КДБ, багато хто з нас теж вважали б це фантастикою.
Але така книга не вийшла. А адже після цього зізнання актора до його смерті минуло вісім років – достатній термін для написання книги. Просто самі чекісти не дозволили йому цього зробити – адже він давав підписку про нерозголошення. З мене такий підписки ніхто не брав, тому я був вільний у своїх діях. А це фантастика, чи ні, розсудить час.
– Як ви особисто ставитеся до Висоцького?
– Моє ставлення до Висоцькому змінювалося протягом довгих років: від беззастережного обожнювання до критичного осмислення багатьох його вчинків. Те, що він міг бути агентом КДБ, на мій погляд, не мінус, а, скоріше, плюс – він служив Батьківщині.
– Сини Висоцького або Марина Владі не збираються подавати на вас в суд?
– Адвокат Микити Висоцького приїжджав у видавництво, що випустило книгу, щоб забрати один примірник для експертизи. З тих пір – тиша. Значить, причепитися особливо не до чого.
