Ім’я Йозефа Менгеле вже давно стало прозивним. Німецький лікар, що проводив жахливі досліди на в’язнях концтаборів Освенцим Другої світової війни, увійшов в історію під прізвиськом «Доктор смерть». Він не щадив ні дітей, ні жінок, а його жертвами стали десятки тисяч осіб.
У 1934 році він став членом НСДАП, 1937 році вступив до лав СС, працював в Інституті спадкової біології та расової гігієни. Після початку Другої світової війни служив як військовий лікар в дивізії «Вікінг», але був поранений і призначений головним лікарем концтабору Освенцим. Укладені незабаром прозвали його “ангелом Смерті”. З його приходом Аушвіц-Біркенау перетворився в «науково-дослідний центр».
Зловісний лікар не залишав жодної надії вижити тим, хто прибував на «Фабрику смерті». Відбір був його улюбленою «забавою». Він завжди приходив до поїзда і вирішував, кому померти на місці, кому відправитися на досліди. Менгеле завжди точно бачив вік і стан здоров’я людей. Багатьох жінок, дітей молодше 15 років та людей похилого віку одразу ж відправляли в газові камери. У перші ж дні роботи в Освенцімі він наказав знищити 200 тисяч циган.
«Вночі 31 липня 1944 року сталася жахлива сцена знищення циганського табору. Стоячи на колінах перед Менгеле і Богером, жінки і діти благали помилувати їх. Але це не допомогло. Їх по-звірячому побили і заштовхали у вантажівки. Це було страшне, кошмарне видовище», — розповідають очевидці.
Експерименти його зводилися до основних цілей: знайти спосіб знизити народжуваність неугодних рас і підвищити народжуваність арійців. І він запропонував розробити ефективний метод стерилізації чоловіків і жінок. На його думку, для того, щоб вивести на чисту расу необхідно зрозуміти, як з’являються люди з генетичними аномаліями. Саме тому найбільше його цікавили люди з якимись генетичними відхиленнями. Наприклад, карлики.
У числі його «улюбленців» виявилася єврейська сім’я ліліпутів Овіц з Румунії, містили яких у кращих умовах в таборах. Сім’я Овіц була цікава Менгеле, насамперед, тим, що нарівні з ліліпутами, в ній були і звичайні люди. Овицев добре годували, дозволяли носити свій одяг і не збривати волосся. Вечорами Овіц розважали Доктора Смерть грою на музичних інструментах. Своїх «улюбленців» Йозеф Менгеле називав імена семи гномів з «Білосніжки». Правда, коли справа доходила до експериментів, про це доктор забував і творив з ними все, що заманеться.
У своїх експериментах він не гребував нічим. Людям виривали зуби, волосся, заливали у вуха або крижані, або гарячі рідини, над жінками проводили найстрашніші гінекологічні досліди.
«Найстрашнішими експериментами з усіх були гінекологічні. Через них проходили тільки ті з нас, хто був одружений. Нас прив’язували до столу, і починалися систематичні катування. Вони вводили якісь предмети в матку, викачували звідти кров, расковыривали нутрощі, чимось пронизували нас і брали шматочки зразків. Біль була нестерпною» — згадує одна з тих, що вижили.
Особливо його цікавили близнюки. Їх залишали в живих, відводили в окремий барак, добре годували, більш-менш непогано зверталися. Добрий лікар приходив до них з цукерками, катав на машині по табору. Але робив він це не з любові до дітей, а лише з тим розрахунком, що вони не будуть боятися його, коли він забере їх на операційні столи. Він називав їх «мої піддослідні кролики». Навіщо йому були так потрібні близнюки? Він вважав, що якщо кожна німкеня буде народжувати одразу двох дітей, то арійська раса зможе швидше відтворюватися. Він сподівався зрозуміти, як можна штучним шляхом збільшити відсоток народжуваності двійнят.
Спочатку пари близнюків ретельно оглядали і порівнювалися – сантиметр за сантиметром. Як тільки заміри закінчувалися, перевірялася реакція на подразники. Брався один з близнюків і, наприклад, йому вводили небезпечний вірус. Доктор спостерігав, що буде відбуватися далі. Всі порівнювалося з результатами іншого близнюка. Якщо дитина дуже сильно хворів і перебував на межі смерті, то він був вже не цікавий: його, ще живого, або розкривали, або відправляли в газову камеру.
Йозеф Менгеле в своїх дослідах над близнюками задіяв 1500 пар, які лише 200 залишилися в живих. У них переливали кров, пересаджували органи, їм вводили в очі фарбу, щоб перевірити, чи карі очі стати блакитними, більша частина відбувалася без наркозу.
Він навіть вирішив створити сіамських близнюків, пошивши між собою циганську двійню. Але ці досліди залишалися дослідами заради дослідів і нічого не дали науці. Просто заподіяння болю заради болю.
Він говорив: «Ми знаємо, що природний відбір управляє природою, винищуючи неповноцінних особин. Більш слабкі виключаються з процесу репродукції. Це єдиний спосіб підтримки здорової людської популяції. В сучасних умовах ми повинні захистити природу: не допускати, щоб неповноцінні розмножувалися. Таких людей слід піддавати примусової стерилізації». Неякісний людський матеріал не шкода викинути, його можна використовувати усіляким чином для створення якісного людського матеріалу».
«Досягти цього можливо лише одним шляхом — відбираючи найкращий людський матеріал. Все закінчиться катастрофою, якщо принцип природного відбору буде відкинутий. Деякі обдаровані люди не зможуть протистояти багатомільярдної масі ідіотів. Можливо, обдаровані виживуть, як вижили колись рептилії, а мільярди ідіотів зникнуть, як зникли колись динозаври. Ми не повинні допускати обвального зростання кількості таких ідіотів» — стверджував Менгеле.
Також він вивчав гіпотермію – вплив холоду на організм солдатів. Досліди проводилися простим способом: береться в’язень концтабору, обкладається зі всіх сторін льодом, «лікарі» постійно заміряють температуру тіла. Коли піддослідний помирає, з барака призводять нового. Ось такі експерименти дозволили лікарю зробити «неймовірно проривний» відкриття: після охолодження тіла нижче 30 градусів врятувати людину, швидше за все, неможливо. В’язнів концтабору навмисно заражали різними захворюваннями, щоб перевірити на них ефективність нових ліків.
У 1945 році Менгеле втік з Освенцима і знищив все, що йому вдалося зібрати в результаті експериментів. Зміг емігрувати в Аргентину, де цілком легально отримав паспорт через Червоний Хрест, але під підробленим паспортом. На жаль, незважаючи на те, що в 50-ті роки його почали шукати – робили це досить ліниво й неохоче. У 1979 році лікар помер в достатку і достаток, так і не зазнавши жодного покарання.
Про
