Франція трансформується або вмирає?

0
115

Москва, 24 червня – “Вести.Економіка”. “Франція 2019 року. Не можна заперечувати, що в ній відбувається важливе і небезпечне перетворення. Час Франції як особливої країни або принаймні західної, іудейсько-християнської нації підходить до кінця”, ─ зазначив засновник і президент Інституту Жана-Жака Руссо Мішель Гурфінкель.

Французьке суспільство втрачає своє культурне ядро: старий спосіб життя зникає і замінюється своєрідною балканізація різних анклавів, не спілкуються один з одним. Для країни, яка постраждала від ісламського фундаменталізму і тероризму, це не найкращий варіант.
Згідно аналізу французької газети Le Monde Франція тепер нагадує “гетто для багатих” і “гетто для бідних” з великою кількістю мігрантів. Між невеликими містечками, передмістями, сільськими районами і мегаполісом “буржуазної богеми” справжня прірва. Чим більше французькі еліти будуть об’єднуватися у своїх анклавах, тим менше ймовірність того, що вони зрозуміють наслідки невдалої масової імміграції та мультикультуралізму.
Лідер партії “Національне об’єднання” Ле Пен і президент країни Еммануель Макрон підтримують абсолютно різні соціологічні табору. У передмісті Парижа вкрай права партія “Національне об’єднання” Ле Пен переживає бум. Проте в містах відстає: партія виявилася п’ятою в Парижі, третьої в Ліллі, четвертою в Ліоні.
По одну сторону соціального розриву Франції знаходяться такі міста, як Дре, який Валер Актюэль назвав “містом, визначальним Францію завтрашнього дня”: “З одного боку, королівське місто з великою історією, який вважає, що все змінюється, з іншого боку ─ міста, наводненные незаконним обігом наркотиків та представниками ісламу. Буржуа великих міст голосують за Макрона, населення маленьких містечок – за Ле Пен”.
По інший бік – Париж. “Всі мегаполіси світу спіткає та ж доля. Саме тут найяскравіше проявляється союз між “переможцями глобалізації” і їх “слугами”, іммігрантами, які прийшли служити новим господарям світу. Париж – це мегаполіс, а не французький місто”, ─ зазначає відомий коментатор Ерік Земмур з Le Figaro.
За словами одного з найбільш шанованих авторів Франції Крістофа Гийюи, глобализированные, “буржуазні вищі класи” наповнюють “нові цитаделі” і масово голосують за Макрона. У них “єдиний спосіб говорити і думати, який дозволяє домінуючим класів підміняти реальність нації, піддається сильному стресу, розповідаючи байки про добром і доброзичливому суспільстві”.
Чудовим символом розколу французького суспільства є нещодавнє рух “Жовтих жилетах”, чиї демонстранти протягом декількох місяців протестували кожну суботу в Парижі проти реформ президента Макрона.
За словами Гийюя, це був “соціальний і культурний шок”. На думку французького філософа Алена Финкелькраута, він полягає у “неподобство периферії Франції та її вплив на настрої тих представників робочих класів, які втратили звичного рівня життя і культурних особливостей”.
Партія Ле Пен перемогла в депресивних і деиндустриализированных районах Північної, Південно-центральній і Східній Франції, в яких і зародився рух “Жовтих жилетів”.
“Після переїзду до Франції в 2002 р. я став свідком культурної революції у Франції. Католицизм майже вимер. Зараз лише 6% французів відвідують меси. Небелое населення продовжувало зростати”, ─ зазначив британський автор Саймон Купер у Financial Times. Він вважає, що Макрон став символом “нового індивідуалізованого, глобалізованого, нерелігійного суспільства”.
Відхід Франції від католицизму настільки очевидний, що в новій книзі Жерома Фурке “l’archipel français: Naissance d ‘ une nation multiple et divisée” культурний крах французького суспільства названий “постхристиянської ерою”. Фурке заявляє, що країна проходить через дехристиянізацію. І замінник тут може бути тільки один. Згідно новому науковому дослідженню у Франції стільки ж мусульман, скільки і католиків. Мусульмани становлять 13% населення у великих містах Франції, більш ніж удвічі перевищує середній показник по країні.
Іноді мусульмани з почуття солідарності створюють власні “гетто шаріату”. У звіті Інституту Монтеня докладно розказано про радикалізацію французького мусульманського суспільства. Замість інтеграції, асиміляції та європеїзації мусульманські екстремісти у Франції переслідують ідеї мультикультуралізму, поділу. Анклави іммігрантів на околицях французьких міст роблять все, щоб спровокувати “розрив цінностей з французьким суспільством…”: “У чотирьох з десяти хлопчиків у Сен-Сен-Дені арабсько-мусульманські імена”. Також згідно з опитуванням Жерома Фурке “у 18% новонароджених у Франції арабо-мусульманські імена”.
Словом, Франція зазнає різкі зміни. Як зазначає філософ Ален Финкелькраут: “Пожежа в Соборі Паризької богоматері – це не атака і не випадковість. Це спроба самогубства”.
Детальніше: https://www.vestifinance.ru/articles/121269