Все почалося на початку 60-х, коли в СРСР вийшла Постанова Радміну, що дозволяє організацію гаражних кооперативів за зразком і подобою кооперативів житлових та дачних. Машин ставало дедалі більше, почастішали крадіжки дзеркал, «двірників», лобового скла та коліс, а також незаконне заволодіння автотранспортом. Все це псувало статистику соціалістичного способу життя і отруювало життя органам правопорядку.
Скільки «кіл пекла» необхідно було пройти, щоб отримати дозвіл в райвиконкомі на будівництво гаражів, знайти земельну ділянку і домогтися закріплення його за кооперативом у безстрокове користування або хоча б на 49 років! А ще зареєструвати статут, почати будівництво, забезпечити його робочими руками і потрібними матеріалами і довести радянський гаражний кооператив до кінцевого результату – то розмова особливий. Однак гаражні кооперативи в СРСР починали виростати повсюдно і зовсім недалеко від багатоквартирних будинків з проживаючими в них автовласниками: серед пайовиків завжди знаходилися люди, одягнені владою і зв’язками, ветерани ВВВ і Герої Радянського Союзу, яким відмовляти було б аполітично і нелюдяно, а також активісти з партійних пенсіонерів. Ці громадяни й були активними членами кооперативів, пробивали всі питання, пов’язані з появою і функціонуванням радянського гаражного кооперативу.
Радянський гараж як дозвілля та хобі
І ось гараж побудований. З цегли, з ямою та погребом. Ні, громадяни, це було не просто цегляна будівля для зберігання і ремонту власного автомобіля. Це був для чоловіка другий будинок на вихідні дні і справжня віддушина від повсякденного життя. Як тільки наступав вихідний, чоловік, поснідавши, починав збиратися.
– Куди? – запитували його домашні.
– В гараж! – слідував відповідь.
І більше питань не виникало.
Більшу частину вільного часу багато чоловіків-автовласники проводили у гаражі. Це був їх головний дозвілля. І не тільки дозвілля, але і хобі, оскільки в гаражі радянському чоловікові завжди було чим зайнятися:
— спорудити поличку для інструментів;
— злазити в льох на предмет вогкості або перебору зберігається картоплі;
— винести на найближчу смітник непотрібний мотлох;
— щось відремонтувати, полагодити, підфарбувати і т. д.
Стоїть в гаражі «ластівка» вітчизняного автопрому також завжди вимагала уваги. І якщо 21-ті й наступні 24-ті «Волги» були досить якісними автомобілями (що не виключало поломки, беручи до уваги стан вітчизняних доріг і загальну «втома» автопарку громадян), то «Москвичі», «Запорожці» завжди вимагали якогось дрібного і середнього ремонту. Словом, справи у радянському гаражі завжди були.
Якщо машина ставилася на ремонт, стихійно збирався консиліум, де в результаті спільного рішення знаходилася причина поломки і спосіб її усунення. Більш того, у кого-небудь з товаришів по гаражному кооперативу перебувала і потрібна деталь, яку купити часто бувало не так-то просто. Деталь ставилася, машина заводилася, після чого, зробивши на воскрешенном авто кілька кіл, власник полагодженим машини відправлявся в магазин за «пальним» і закускою. Адже помічників належало віддячити…
Чоловічий клуб
А ще гараж в СРСР був своєрідним чоловічим клубом. Власники гаражів всі один одного знали, багато працювали на одному підприємстві, так що теми для розмов знаходились завжди. Знову-таки з’являлася пляшечка-інша, збиралася нехитра закуска. Розташовувалися або на вулиці, споруджуючи на капоті або багажнику чиєї-небудь машини імпровізований стіл, а коли починався дощ – перебиралися до кого-небудь в гараж, в якому був старенький продавлений диван, пара крісел і розхитаний стіл.
Говорили за життя, травили анекдоти, обговорювали останні моделі автомобілів. А потім якось несподівано наступав вечір. І чоловік, відпочилий, скинувши напругу робочого тижня, повертався додому в милостивому настрої.
Його не часто лаяли будинку за те, що від нього тхне спиртним. Адже не на гулянці був, а в гаражі. А гараж – діло святе!
Трэйлер к/ф «Гараж», 1979: Відображення епохи і суспільства свого часу, цей фільм в момент розійшовся на цитати, більшість з яких актуальні і донині.
