Опублікував Олег Кизим
Гарне гасло в сто разів краще хорошого рішення.
(Політичні закони Мерфі)
Деякі критики уряду РФ приписують йому повну бездіяльність в частині економіки. Але з цим не можна погодитися. Воно проявляє завидну активність наприклад у справі складання яскравих економічних гасел.
Ще активність уряду проявляється в реалізації гігантських престижних проектів, таких як створення об’єктів для проведення Олімпіади в Сочі або підготовка інфраструктури для чемпіонату світу з футболу. Тільки на ЧС-2018 було витрачено близько 55 млрд дол., у тому числі 51 млрд. дол. Для порівняння: військовий бюджет РФ на 2018 рік був запланований у розмірі 48 млрд. дол.
Чому влада люблять такі суперпроекты? Тому що там коефіцієнт «розпилу» вище. Прокуратура і слідчий комітет ще не один рік будуть займатися вивченням того, куди зникла добра половина казенних грошей, нібито витрачених на організацію спортивних ігрищ.
Для таких грандіозних проектів потрібні гроші. І влада підвищує ефективність збору податків» і придумує все нові і нові збори, мита та податки для поповнення казни. При цьому Мінфін чомусь прагне обібрати рядове населення до останньої копійки, а олігархам дозволяє ставати «податковими нерезидентами» (евфемізм, що означає, що олігарх звільняється від обов’язку платити податки в російську казну). Отже друга сфера, де влада проявляє неабияку активність – фіскальна.
Про гаслах детальніше
Є східна приказка: «Хоч сто разів сказати «халва», від цього в роті солодше не буде». Проте російська влада східної мудрості не довіряє. Мабуть, їй більше до смаку інша ідеологія: «Ми домагаємося не правди, а ефекту». Влада явно розраховує, що своїми гаслами може добитися ефекту солодощі у роті населення без всякої халви.
Ось лише деякі гасла, які влада вкидала в з початку нинішнього століття: «Подвоєння ВВП» (2003 рік); «Чотири “І”» (Інститути, Інвестиції, Інновації, Інфраструктура, 2008 рік); «Перетворимо Москву в міжнародний фінансовий центр» (середина нульових років).
Періодично вкидаються гасла за деофшоризації і дедоларизації російської економіки, перетворення рубля в міжнародну валюту, з побудови «цифрового» економіки і переходу її в «постіндустріальну» фазу і т. п.
Деякі з гасел отримують навіть якийсь легітимний статус. Вони знаходять своє відображення в указах президента, постановах уряду, законодавчих актах Думи і т. д. У цьому зв’язку можна згадати травневі укази президента Росії 2012 року, містять цільові установки на період до 2018 року. Влада так і не відзвітувала про реалізацію тих указів, які були повністю провалені. Жодних наслідків від провалу для чиновників не було, практично всі вони залишилися на своїх місцях.
Але щоб гасла не втрачали свій психотерапевтичний ефект, їх треба періодично міняти. Заклики до «дедоларизації» або «деофшоризації» періодично виникають і несподівано зникають, їх життя має якісь таємничі циклічні закономірності. Вже давно всі забули гасло про москву як на міжнародному фінансовому центрі. Влада на тлі стискання економіки з 2012 року намагається не згадувати про гасло «подвоєння ВВП». А що таке «Чотири “І”», вже далеко не всі можуть розшифрувати. Але з’являються нові гасла – вірніше, старі, але переодягнені в нові мундири.
Словесні антидепресанти
Наприклад замість «подвоєння ВВП» з’явилося гасло «Росія стане п’ятою економікою світу». Таке завдання поставлене у відомому травневому указі президента 2018 року і повторена у затвердженому 8 травня 2019 року урядом документі «Єдиний план по досягненню національних цілей розвитку Російської Федерації на період до 2024 року». І минулорічний травневий указ президента, і нинішній «Єдиний план» уряду ніякого відношення до практичного вирішення соціально-економічних проблем Росії не мають. Це набір красивих психотерапевтичних обіцянок, заодно є легальним підставою для мобілізації величезних фінансових ресурсів та їх подальшого «розпилу».
Одним із популярних гасел, що з’явилися в Росії п’ять років тому, став заклик до імпортозаміщення. Народження його було невипадковим, бо навесні 2014 року проти Росії стали вводитися перші економічні санкції у зв’язку з Кримом і Донбасом.
Втім завдання імпортозаміщення спочатку не виглядала як гасло. Було прийнято багато постанов уряду, були встановлені цільові показники по імпортозаміщенню, в бюджеті на це виділялися чималі гроші. У 2015 році Уряд РФ навіть створило Комісію з імпортозаміщення. Були визначено чотири основних напрями: сільське господарство, інформаційні технології, машинобудування, заборона імпорту товарів для держзакупівель. До заходів був підключений Росстат, який створив спеціальний розділ національної статистики під назвою «Імпортозаміщення», щоб висвітлювати успіхи Росії в цій справі.
Як у нас прийнято, все це було підкріплено потужної інформаційно-пропагандистською кампанією, на яку також був виділений чималий бюджет. Пік частоти використання слова «імпортозаміщення» в російських ЗМІ припав на 2015-2016 рр., потім воно стало зустрічатися помітно рідше, а сьогодні, в 2019 році, взагалі стало екзотичним. В чому справа?
Версія перша. Програма імпортозаміщення повністю виконана, проблема зникла, слово «імпортозаміщення» більше не потрібно.
Версія друга. Економічні санкції зняті – небудь Москва чекає їх зняття, тому імпортозаміщення більше не актуально, воно скасовується.
Версія третя. Влада спробувала проводити імпортозаміщення, але у неї нічого не вийшло, вона втомилася займатися імпортозаміщенням, тому відкликала гасло. Колись була популярна похмурий жарт: «Немає людини – немає проблеми». Стосовно до нашого випадку цей афоризм можна переінакшити: «Немає гасла – немає проблеми».
Як ви здогадуєтеся, перша і друга версії не відображають реалій нашого життя. Ситуацію пояснює третя версія. Уряд уподобилось страуса, який, за легендою, в моменти небезпеки засовує голову в пісок.
Про те, що ніякого імпортозаміщення за п’ять років не сталося, кожен може дізнатися, зайшовши на сайт Росстату в розділ «Імпортозаміщення». У 2015 році, коли починалася ця кампанія, кожне третє підприємство виражало готовність скоротити закупівлю зарубіжних верстатів та технологій, а вже в кінці 2017 року таких залишилося лише 7%. Залежність вітчизняної промисловості від іноземних товарів зросла до 93%. Не тому що патріотизм наших промисловців так різко впав, а тому що на російському ринку не виявилося потрібних верстатів і устаткування. Експерти кажуть, що навіть цемент в Росії виготовляється на імпортному обладнанні. Вітчизняних аналогів і технологій не залишилося.
Чиновники іноді для гарної звітності наводять цифри так званої «локалізації» виробництва, особливо якщо мова йде про виробництво кінцевої продукції військового призначення. Однак найчастіше такі цифри виявляються липою. По-перше, якийсь вузол для кінцевої продукції може проводитися на російському підприємстві, але він в свою чергу може включати в себе деякі вихідні компоненти іноземного походження. По-друге, деякі з таких підприємств є російськими тільки з точки зору їх реєстрації в російській юрисдикції, а за складом капіталу можуть бути повністю або частково іноземними.
Яскравим прикладом того, що ніякого імпортозаміщення в Росії за останні п’ять років не відбулося, може служити російський авіапром. Він уже був майже знищений до 2014 року, але ніяких реальних успіхів у справі відродження національного авіабудування з тих пір не було. А недавня загибель в Шереметьєво літака SSJ-100 висвітлила неприємний факт. Літак виявився «російським» лише за місцем остаточної зборки, а він зібраний з деталей і комплектуючих переважно іноземного походження.
Здавалося б, влада повинна була прийняти термінові, надзвичайні заходи для виправлення загрозливої ситуації. Про те, що імпортозаміщення, м’яко кажучи, «пробуксовує», і влади, і керівникам підприємств агросектору, промисловості та оборонно-промислового комплексу стало остаточно ясно вже в 2017 році. А в цей самий час чиновники з адміністрації президента і уряду вже готували перші начерки майбутнього травневого указу президента, який він повинен був підписати відразу ж після своєї інавгурації.
Відмова від імпортозаміщення
Давайте ще раз пробіжимося по тексту цього документа, якому вже пішов другий рік. Там ми не знайдемо згадки «імпортозаміщення». А адже це стратегія держави на шестирічний період до 2024 року. Затверджений 8 травня 2019 року «Єдиний план», покликаний конкретизувати завдання травневого указу 2018 року також обходиться без згадки «імпортозаміщення». Там взагалі нічого не говориться про необхідність зміцнення економічної безпеки шляхом створення національної промисловості (уключає виробництво верстатів та інших засобів виробництва) і переходу на модель самодостатньої економіки.
У 2018 році Росія мала найвищий у світі показник позитивного сальдо торгового балансу по відношенню до ВВП – 8%. Всі ми розуміємо, що це економічна модель «дійної корови», яка постачає світу «молоко» у вигляді нафти, нафтопродуктів, природного газу тощо сировини. При такому економічному курсі «корову» найближчим часом доведуть до повного і остаточного виснаження. А куди після цього таких тварин відправляють, я думаю, ви знаєте.
Непрямою ознакою того, що у нас не відбувається імпортозаміщення, скорочення російського імпорту машин і обладнання. Адже, за великим рахунком, імпортозаміщення – це індустріалізація. А для індустріалізації, як показує вітчизняний досвід 1930-х рр., необхідні машини, обладнання, інші засоби виробництва, які можна придбати на світовому ринку. За даними Федеральної митної служби, поставки в Росію технологій та обладнання з-за кордону падають вже три роки поспіль. Називається три групи причин падіння:
– санкційні заборони на деякі види машин і устаткування;
– нестача коштів у російських підприємств на закупівлі інвестиційних товарів;
– занижений курс російського рубля, робить імпорт надзвичайно дорогим.
Між тим знос основних фондів у промисловості (не тільки обробної, але і видобувної), згідно з даними Росстату, продовжує збільшуватися. Виснаження «корови» прогресує.
Валентин Катасонов
