Кудрін бачить себе наступником Путіна?

0
2

Олександр Халдей

Чому різко посилився піар Олексія Кудріна? Кудрін відкрито включився в боротьбу за вищі державні посади
Багато помітили, що останнім часом на телеекрані стало занадто багато Олексія Кудріна. І завжди він робить заяви «як влада має», тобто відразу виходить за рамки компетенції очолюваної ним Рахункової палати, починає робити загальнополітичні заяви та давати коментарі рівня якщо не президента, прем’єр-міністра як мінімум. Цьому феномену прийшла пора дати якусь попередню оцінку.
Зрозуміло, що Олексій Кудрін – не «кіт, який гуляє сам по собі», а спікер позиції певних кіл, у яких він шукає підтримки. При цьому він має свої амбіції як чиновник, який вважає, що він давно переріс рамки чиновницького статусу і прагне до політичної кар’єри. Але розуміє, що така трансформація не зустріне схвалення у президента і його найближчого оточення, і тому діє обережно.
Найближчий коло Володимира Путіна сформований за політичним критеріям, для просування тієї політики, яка для Кудріна неприйнятна. І те, що Кудрін продовжує залишатися там, більше пов’язане з його особистими відносинами з Путіним з далекого минулого, ніж з їх единомыслием з головних питань глобального порядку. А також з причин значущості фігури Кудріна для ліберального клану. Перетворювати Кудріна в лідера російських лібералів, враховуючи його популярність на Заході, було б явною політичною помилкою влади, яка прагне тримати ворогів ближче, ніж друзів.
Не випадково деякі обізнані експерти вже почали промовляти вголос думка про те, що Кудрін цілком має шанси стати наступним «наступником» Путіна. При всій уявній божевіллі такого припущення потрібно визнати, що є ситуації, в яких такий сценарій може стати можливим.
Якщо в Росії під напором економічних і політичних проблем і відсутності на них адекватної реакції до 2024 році впаде нинішній курс, фігура Кудріна може стати не тільки можливою, але і компромісною для певної частини нинішніх ліберальних та неліберальних еліт. Просто тому, що він прийнятний для Заходу, не оскаженіло радикальний і хоча б гарантує від репресій після втрати нинішньою елітою колишніх позицій. Те, що при цьому Кудрін очолить розпад країни, важливим фактором для них не є.
Політичні амбіції Кудріна вже неможливо не помічати. Він відкрито включився в боротьбу за вищі державні пости. В останні два тижні Кудрін дав два знакових інтерв’ю для телевізійних ЗМІ. Це дуже багато для чиновника топ-рівня, але нормально для просуває себе політика. Це вже піар-кампанія.
І всі його виступи були виключно по загальнополітичних темами, ніяк не пов’язаним зі справами Рахункової палати. Перше – для РБК на полях ПМЕФ-2019, друге – на Першому каналі Володимиру Познеру, теж цілком знаковою і зрозумілою фігурі в світі російської журналістики.
Те, що Кудрін говорив з Познером, а не з Соловйовим або Карауловым, говорить не просто про те, що Кудріну намагалися створити максимально комфортну атмосферу. Перший канал – це вам не ліберальний РБК. Перший канал – це нібито позиція Кремля.
І те, що головному опоненту нинішнього курсу Кремля на головному телеканалі країни телевізійні влади дають можливість розгорнуто виступити з викладом своєї опонуючої позиції, багато що говорить про керівництво Першого каналу, що вже почав розкладати яйця по кошиках напередодні трансферу-2024. І вони не вважають, що поквапилися. Повинно бути, у них є на це підстави, які нам невідомі, адже в політичному чутті Першому каналу не відмовиш.
Познер: «Ви вчетверте на цій програмі, ніхто так часто не був». Кудрін: «Несподівано». Познер: «Так, несподівано». Як у старому анекдоті, коли дружина, яку чоловік застав з коханцем, вигукує: «Дорогий, це ти? Тоді хто ж це?» Дійсно, «несподівано». Головне, випадково.
Два виступи Кудріна потрібно з’єднати один з одним в один і подивитися, як розставлені акценти. Тема у Кудріна наскрізна, це не два виступи, а одне, розділене на дві частини. У першому – вступ, зав’язка, у другому розкриття теми, перехід до головного. Коду попереду, з кульмінацією Кудрін поки не поспішає. Він спостерігає за тим, куди піде розвиток ситуації.
В інтерв’ю РБК Кудрін позиціонує себе як один бізнесу. Він стверджує, що нинішня політико-економічна модель прийшла до максимуму своїх можливостей і не дасть більше, ніж 2% зростання економіки в рік, а якщо говорити реально, то в два рази менше. Висновок простий – треба міняти систему. У бізнесу накопичилося багато грошей, але інвестувати він не хоче, бо боїться влади. Треба послабити контроль – і бізнес оживе, почнуться інвестиції.
В якості головних жупелів для бізнесу Кудрін назвав Ростехнагляд, МНС з його пожежними перевірками, занадто широке ліцензійне регулювання, постійні зміни в Податковому кодексі, які не повинні бути такими частими. Речі очевидні і давно відомі.
Те, що Кудрін при цьому недоговорює, в його аудиторії розуміється усіма – він має на увазі підтекст корупції, так як всі такі перевірки несуть високу корупційну складову. І це абсолютно справедливо, тут не заперечиш і не посперечаєшся. Як грамотний продавець, Кудрін починає розмову з того, що проголошує завідомо безперечні речі, що викликають очевидне злагода і довіра до нього.
Лукавство Кудріна в тому, про що він мовчить. Його мовчання набагато красномовніше слів. Бізнес в Росії далеко не полохлива дівиця. Він легко справляється з усіма ризиками, якщо бачить вигоду. Немає таких фортець, які не взяли б наші бізнесмени.
Вони пасивні тому, що не бачать вигоди від інвестицій у Росії через низьку маржинальність, а точніше, своєї психологічної неготовності до низької маржі. Адже ясно, що ризики інвестицій в західні матеріальні або фондові активи зараз набагато вище перевірок Ростехнагляду або пожежної інспекції. Невже Мамут або Дерипаска бояться Ростехнагляду? Або у Дерпаски не американська, а російська влада віджала алюмінієвий бізнес? А Вексельберг ображений не Держдепом, а Кремлем?
Так, рентабельність інвестицій в Росії низька. Зараз не 90-е з їх 1000% річних. Але на Заході з їх маржею 3-5% в рік вона не вище. Бізнес не інвестує в Росії не тому, що боїться, і біжить на Захід не тому, що там не страшно (досить згадати бум західних інвестицій в режим Сухарто в Індонезії – масові репресії і фізичне знищення опонентів Захід не бентежило).
Причини такої поведінки в іншому. Захід – це політичний центр сучасного лібералізму. Бізнес біжить туди в надії демонстрацією лояльності сховатися від експропріації Заходу, а не Кремля. А що стосується дорогого кредиту, то це не політика тих самих лібералів, до яких належать не тільки уряд, але і сам Кудрін?
Кудрін не бреше прямо, але він бреше фігурами замовчування. Він будує спотворену реальність. Навіщо? Про це він говорить у другому інтерв’ю Познеру.
Кудрін: «Країна останні 6 років не використала свій шанс, і наша частка в світовій економіці падала. Ми не стали більш конкурентоспроможними». Останні 6 років – це кінець 2013 року і початок 2014-го. Чи треба нагадувати Кудріну, що сталося в ці роки? Переворот на Україні, Крим, Донбас, санкції – все це Кудрін забув? Ні, пам’ятає. І не раз нарікав Путіну, що той не хоче домовитися з Заходом. Що значить «домовитися» з Кудріну – зрозуміло. Путін на це вже жорстко відповів: суверенітетом не торгуємо. Але Кудрін все пропускає повз вуха і гне свою лінію.
«Останні 10 років країна стагнує, (річне зростання) близько 1%, гірше було тільки під час війни». Гарна паралель, правда? Чому у війну так було? Гітлер винен. А чому зараз так? Познер дуже добре розуміє, що він говорить насправді і навіщо він так говорить. Але Кудріна не зловити на слова. «У 90-ті було гірше». Познер згоден, але здивований: мабуть, йому і його друзям в 90-е гірше не було.
Познер: «Ви розумієте, чому це відбувається?» Кудрін: «Якість держуправління низьке. Потрібна цифровізація управління. Частка держкомпаній дуже висока, вони управляються неефективно. Це на першому місці».
Познер: «Який виграш від пенсійної реформи?» Зверніть увагу на відповідь Кудріна: «Я говорив, що в центрі повинна бути реформа держуправління, зараз відбувається перенавчання чиновників, але сама система не змінюється. Я назву регуляторну гільйотину – це суттєве зменшення бюрократії, паперів, … поставлено завдання суттєво скоротити бюрократичний вал. Це потрібна частина завдання. Ще не в повній мірі вирішується завдання зниження бідності. Сьогодні у нас 70% бідних проживає у сім’ях з дітьми».
Елегантно, правда? Це була відповідь на запитання, навіщо підвищували пенсійний вік. Але відповідь у Кудріна насправді дан, правда, в іншому інтерв’ю Познеру. За 2012 рік. Знову зверніть увагу на елегантність формулювання:
«Я займаюся публічною економічною політикою. Потрібно проводити пенсійну реформу – це політика. То піднімати пенсійний вік, чи ні, питаючи у всіх і порівнюючи – сьогодні важливо підвищити пенсії, підвищивши податки, або підвищити пенсії, не підвищуючи податки, а перебудувати кілька систему… зобов’язань… е… терміновості виходу на пенсію? Це все політика, я цим займався».
Здорово сказано, правда? Взагалі така структура запитання з серії торгових шахрайських прийомів типу: «Вам рахунок надіслати поштою або факсом»? Те, що рахунок взагалі не потрібен, бо немає бажання купувати, не обговорюється. Але в цьому весь Кудрін, у якого підвищення пенсійного віку називається «перебудувати систему терміновості зобов’язань виходу на пенсію». Фокуси мови, коли замість «убийте цього людини» кажуть: «Об’єкт підлягає нейтралізації». Суть не змінюється, але звучить інтелігентно.
Однак проблема бідності, так турбує Кудріна, чи не його рук справа? Чи Не його ліберальних однодумців? І їх з Познером жалі з цього приводу не є лицемірство? Якби генерал-фельдмаршал Вільгельм фон Леєб, який командував групою армій «Північ» при блокаді Ленінграда, журився з приводу низьких добових пайків ленінградців.
Кудрін в 2012 році вже позначив свої політичні цілі:
«Я прихильник ліберальних поглядів. Ми недооцінюємо роль політичних інститутів у забезпеченні стабільності. Політична конкуренція в розвитку політичної системи – дуже важлива річ». І на закуску: «Я б не став називати нас з Володимиром Володимировичем однодумцями».
Це дуже помітно і без зізнань Кудріна. Але є ще одна брехня Кудріна, пройти повз який неможливо: «Я можу назвати Володимира Володимировича своїм другом, ми дуже багато пройшли разом, 20 років. Тепер визнано, що в Росії створений фінансовий суверенітет, але я б повторив, що ми не є цілком однодумцями».
Який «фінансовий суверенітет» побудував Кудрін, видно по ефекту від санкцій, коли криза від перекриття доступу до доларових кредитах викликав найсильніший економічний спад, але нашим лібералам будь дощик особа – Божа роса.
Під політичною конкуренцією Кудрін розуміє себе, вступає на посаду президента Росії на чолі прозахідної опозиції. Трансфер-2024 дуже збудливо діє на тих, хто з часів арешту Ходорковського чекав свого часу. Та тому що почався політичний піар Кудріна буде лише посилюватися. «Друг» Володимира Володимировича діє як Брут при Юлії Цезарі, тільки при цьому діє відкрито, не криючись.
Кудріну відведена роль тарана, важеля тиску на Путіна в період загострення політичного протистояння. Насправді ніхто з які розігрують карту Кудріна президентом його не бачить – він зовсім не тягне на цю роль, але він відмінно справляється з роллю «хватающего за ноги».
Ілюзій з приводу активності Кудріна і стоять за ним сил не повинно бути ніяких. Це один з кандидатів від прозахідної п’ятої колони, нікуди не пішла сім’ї, якого инфильтруют у владу під виглядом помірного державника, який говорить правильні суворі речі.
На мові піару це називається «легендою». Вовк, зустрівши Червону Шапочку, теж вбрався бабусею, після чого з’їв її так само, як і всіх до цього. Тому ні в якому гримі російські ліберали не зможуть переконати народ у своєму добром до нього відношенні. Період віри в ліберальні казки пройшов давно і остаточно.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here