Галина Смірнова
П’ята колона вже не знає, з якого боку підійти. Може бути, через цифровізацію?
«Якщо 15-20 років тому основною ставкою венчурних інвесторів і традиційних інвесторів було створення нового продукту, який заповнював ту чи іншу споживчу нішу, то зараз, так чи інакше, всі основні ніші заповнені. Зараз основною мрією будь-якого венчурного капіталіста є продукт, який вбиває існуючу індустрію, зносить з неї все, що на ній розташоване, всі мільйони девайсів і, бажано, мільярди споживачів, і всім цим мільярдам споживачам заново продає щось принципово нове», — заявив на Гайдар-форумі, що пройшов у 2017 році, який був у той час заступником генерального директора державного АКЦІОНЕРНОГО товариства «Російська венчурна компанія» (РВК) Євген Кузнєцов. Секція, в ході якої Кузнєцов робив сміливі заяви, іменувалася «Технологічні зрушення і економічна динаміка: що відбувається насправді?»
Насправді виступ Кузнєцова — це джерело одкровень, які одночасно пояснюють події по напруженням в Росії пристрастей у вигляді дій окремих державних та навколодержавних «інститутів» для нарощування соціальної напруги і викривають тим самим їх власні плани, для чого в підсумку це соціальне напруження створюється. Звичайно, нічого нового для захоплення нового ринку з його ресурсами, яким виступає Росія і росіяни як споживачі, досі експерти не придумали, крім новизни легенди. На відміну від революції 17 року 20-го століття, коли вся влада перейшла Порад, революцію в сучасній Росії в 21-му столітті, очевидно, хочуть зробити тепер уже під гаслом впровадження нових технологій, так би мовити, обернути нову національну ідею країни проти неї ж, для зміни влади на користь, скажімо так, більш лояльних зарубіжних капіталістів, готових перетворити країну на колоніальну.
Герман Греф, Олексій Кудрін і ряд інших «експертів-знавців» останнім часом активно і публічно піддають сумніву укази президента — національні проекти, мовляв, марна трата коштів, причому таких великих. Однак Греф і Кудрін хоч і відверто «дружать» проти нацпроектів, але діє набагато обережніше Кузнєцова — впроваджують зручні технології, пояснюючи всім, яке це благо, неодмінно між тим нагадуючи, що діють у тому числі в цілях нацпроектів.
Пам’ятне виступ Кузнєцова на форумі можна з упевненістю назвати своєрідним викриттям легенд, єдине було незрозуміло, на перший погляд — він діє за власним планом або напоумили. Адже не може, по суті, керівник державного підприємства, яким є Російська венчурна компанія, заявляти про те, що влада хоче зробити технологічний прорив, але не розуміють, що разом з тим може виникнути неконтрольований колапс або ще одна світова війна. Тим не менше з пісні слів не викинеш, ось його цитата: «…коли ми обговорюємо технологічний прорив, ми повинні пам’ятати, що практично кожен технологічний прорив супроводжувався глобальної турбуленцией у вигляді світової війни, або серією великих економічних, політичних, соціальних. Гарантій, що цього не буде у нас, немає. Одне з неприємних наслідків технологічного прогресу це те, що з’являється нова зброя, що сверблять руки спробувати. Якщо з роботизованим зброєю все зрозуміло — його вже активно в Сирії застосовують, то нові можливості зброї і навіть не зброї, а засобів, методів впливу, таких як, наприклад, інформаційне, кіберзброю, біологічна зброя — це ось, що зараз активно обговорюється, — це колосальний за можливостями інструмент, який навіть не можна визначити як зброя, але воно насправді має величезну вражаючу силу, причому навіть не завжди контрольовану… Ось ці всі фактори, вони, звичайно, всі дуже сильно вплинуть на ризик виникнення турбулентності, причому сама ця турбулентність, вона, звичайно, багатьма, насамперед ВПК елітами, елітами традиційної промисловості буде сприйматися навіть як драйвер зростання, тому що переозброїти армію, перебудувати державну систему безпеки, перебудувати систему глобальної безпеки, налагодити тотальний контроль, налагодити систему управління поведінкою — це все гігантські, колосальні ринки з великою капіталомісткістю, і вони зараз теж гиперинвестируемы… І в цьому сенсі я не думаю, що ми вступаємо в епоху стагнації, ми швидше будемо вступати в епоху, коли зростання стимулюється катаклізмом!».
Гайдаровский форум
В чий город кинув камінь представник АТ «РВК» і чому модератор дискусії — ректор Російської академії народного господарства і державної служби при президенті РФ Володимир Мау не закликав Кузнєцова розповісти не про свої особисті погляди на прорив, а поділитися даними про те, яких технологічних зрушень домоглася фінансується державними грошима компанія РВК, який економічної динаміки вона досягла на шляху залучення іноземних інвесторів для розвитку всередині країни нових технологій на користь зростання її добробуту і яких результатів на цьому шляху досяг особисто Кузнєцов, як представник цієї організації? Що нового він придумав і реалізував, пропрацювавши в компанії майже 8 років?
Прикладом, що демонструє експонентний ріст, можуть бути бактерії, зростання яких в колонії відбувається рівно до тих пір, поки надходять ресурси, якщо перекрити їх — бактерії вимруть. Іншим прикладом є «складні відсотки», коли на відсоток нараховується відсоток. Шанувальником експоненціального зростання є Герман Греф, який, до речі, також виступав в якості експерта на тому самому форумі. А вдалим прикладом лідерства процесів сингулярності в Росії є Ощадбанк, в основі якого лежать експоненціальні технології — наприклад, щоб обмежити зростання виробництва в країні, достатньо зробити ставки за кредитами непідйомними або зовсім обмежити доступ до кредитних ресурсів. Щоб контролювати населення — можна вивести готівку з обігу, перевівши її в безготівковий режим. Щоб встановити тотальний контроль — потрібно зібрати біометричні дані, звичайно, під благим приводом, мовляв, щоб гроші хто-небудь інший не зняв з рахунку. Ось тільки виникає питання — це все з турботою про громадян країни робиться, тобто з турботою про людство? До речі, в 2017 році вийшов фільм спільного виробництва Швейцарії і США під назвою «Сингулярність». Сюжет фільму заснований на подіях майбутнього 2020 року, коли глава найбільшої в області робототехніки компанії VA Industries представляє своє останнє винахід — комп’ютер «Кронос», який несе «миру мир», тобто — має покласти край війнам в світі. Однак «Кронос» швидко розуміє, що головна загроза миру на Землі — самі люди, і запускає програму по знищенню людства. З тих пір ті, що вижили люди стали шукати новий світ, де можна жити, не побоюючись комп’ютерів.
Цікаво й те, що, як правило, іноземні інвестори орієнтуються на сприятливий інвестиційний клімат країн, які вони обирають для своєї діяльності. Не секрет, що російський клімат, особливо з урахуванням санкцій, зараз багато хто називає не найкращим для інвестування. Але, мабуть, труднощі не страшні «Університету Сингулярності», засновниками якого є американський винахідник і футурист Рей Курцвайл і глава фонду X PRIZE Foundation Пітер Діамандіс, основоположник космічного туризму, а корпоративними засновниками SU — NASA, Google, Cisco, Nokia, Autodesk, Genentech, Kauffman, ePlanetCapital і інші компанії зі списку Fortune500, відкрити представництво в Москві. А в 2016 університет так само безстрашно відкрив представництво на менш сприятливим для роботи інвесторів ґрунті — в Києві. Так, може бути, страшно тільки тим, хто чогось не знає? Адже вже не секрет, що США за підсумками 2018 року знаходиться на першому місці за обсягом інвестицій в Росію. Ці дані ми вже наводили раніше. Якою турботою оточені мешканці України як частина людства? Можливо, з приходом венчурних інвесторів Університету Сингулярності ми зможемо побачити, як працюють експоненціальні технології, які застосовують лідери Університету для вирішення проблем жителів України, поки ж ми бачимо, що громадяни України, як ті самі герої фільму «Сингулярність», перебувають у пошуках нових світів для кращого життя, в тому числі вибираючи Росію, де звершити «перебудову системи» не вдається.
Між тим про перебудову говорять все частіше і вже відкрито, так само як піддають сумнівам національні проекти. Яку перебудову очікувати, повідав знову ж Кузнєцов: «Ось що відбувається з автомобілями. Треба повністю винести з ринку бензиновий человекоуправляемый автомобіль, замінити його на електричний роботоуправляемый автомобіль. Те ж саме відбувається в енергетиці, де ми йдемо від великих енергетичних хабів традиційної енергетики, навколо яких будуються кластери традиційних виробництв, на смартгрид (Smartgrid), що складається з великої кількості дрібної мережевий генерації, пов’язаної розумною мережею, пов’язаних із споживачем, який може приймати і т. д. Це мільярди споживачів, це десятки мільйонів точок, які треба переобладнати…»
Зазначимо, энергоперестройкой у нас в країні традиційно займається Анатолій Чубайс. Зараз він активно пропагує альтернативну енергетику, будує вітростанції і виводить зібрану альтернативну енергію на оптовий ринок, яку ми з вами як споживачі повинні будемо окупити підвищеними тарифами. Ну, хіба для нас це не благо? При цьому той электромопед UJet, що був створений компанією OCSiAl за сприяння Роснано, утвореного на державні гроші, планують продавати в Монако і у Франції. Здавалося б, ось воно, щастя — нові технології нарешті-таки показали свою ефективність щодо завоювання Росією іноземних ринків, власне, з цією ж метою держава вкладається в такі держкомпанії, як РВК та Роснано! Але радіти рано! Адже країною походження электромопедов раптом виявилася не Росія, а Люксембург. Так що на податки держава може навіть не розраховувати, як і ми з вами на соцбонусы з податків!
«…Якщо подивитися, як відбувався традиційний зростання останні 30 років, — продовжував свою промову Євген Кузнєцов, — до світової економіки підключалися нові мільярди споживачів, які мали низьку ціну праці і потенційно високий потенціал високої купівельної спроможності. Підключалася Індія, підключався Китай, Південно-Східна Азія. На мене у свій час сильно справив враження розмова в Сінгапурі, де живуть професіонали по підключенню країн, у них є навіть, скажімо так, традиційний таймінг, скільки часу займе підключення черговий країни до того моменту, як рівень добробуту стане там таким, що вже не буде працювати цей ефект. Китай мав 30 років періоду такого зростання, В’єтнам — вже 15… Після цього рівень життя вирівнюється, вартість виробництва такої ролі не грає. Так от, підключати нові країни з дешевою робочою силою, щоб вони вкидали у світову економіку продукцію — цей драйвер вже не працює».
Дійсно, судячи по торговій війні США з Китаєм, зростання економіки, який вдався Китаю за рахунок дешевої робочої сили і наявності величезного людського капіталу, який створив цей зростання промислового виробництва і тепер активно намагається замістити імпорт експортом товарів, не влаштовує світову економіку. «Світу» куди краще, коли Китай або Росія з їх людським капіталом будуть залишатися споживачами або постачальниками дешевої сировини. Так адже? Ще один момент — експерти забувають, мабуть, сказати, що на той самий зростання Китаю дозволив вийти зростання промислового виробництва, який, до речі, душать зараз у нас в країні то недоступністю кредитних коштів, то санкціями — інструмент вибирається, очевидно, в залежності від ступеня складності можливого опору удушаемых підприємств.
«Головне в тому, що можна створити абсолютно новий клас споживачів, причому число цих споживачів теж буде мірятися мільярдами — це не тільки люди як споживачі. Це машини як споживачі. Прямо зараз, в ці дні в Європарламенті обговорюється пакет законів, який буде дозволяти відноситься до роботам як до особистостей, тобто регулювати їх статус, соціальний статус, юридичний статус, статус об’єктів інвестицій, об’єктів відносин і так далі. Фактично вже зараз ШІ буквально за 2-3 роки, ось цей прорив, на жаль, мало обговорюють у Росії, відбувся настільки, що вже через 3-5 років ми отримаємо ситуацію, коли ми не будемо відрізняти машину від людини по їх функцій, тобто з ролі, відповідальності. Всі ці численні соціальні експерименти по роботомобилям, які тиснуть людей і т. д., це все вже трошки в минулому. Ми взагалі зараз йдемо в ситуацію, коли роботи заміщають не нижчий клас людської діяльності, а середній клас людської діяльності — управління, розподіл, аналітику, обробку даних — це відбувається в найбільш інтелектуальних середовищах, це відбувається у фінансах, це відбувається в медицині, це відбувається в науці. В науці робот, обробний бигдейту, працює краще людини, і відповідно люди діляться на два класу — ті, хто постачає дату, і ті, хто конструює архітектуру робота, а от власне обробка дати — це вже функція робота. Тому інтелектуальна функція роботів, певна роль у людському суспільстві як управлінця — це все зовсім нові функції, і робот в цьому сенсі стає таким же споживачем», — заявив Кузнєцов.
Ось так ось Кузнєцов передбачив нам наше майбутнє, в тому числі повідав, чому середній клас, яскравими представниками якого є малий і середній бізнес, лікарі, вчителі, професори — не потрібен, потрібен тільки споживач, і він повинен споживати те, що забажає той самий архітектор, що конструює «нову машину», в тому числі — машину зміни влади.
