Гостру реакцію МЗС Чехії викликав внесений депутатами від КПРФ на розгляд Держдуми у травні законопроект «Про поширення статусу ветерана бойових дій на військовослужбовців ЗС СРСР, що прямували в Чехословаччину в серпні 1968 р. в складі військ Варшавського договору».
«У серпні 1968 р. Чехословаччина була окупована більшістю країн Варшавського договору при грубому порушенні міжнародного права, проти волі законних представників країни того часу і абсолютної більшості її громадян», – зазначається в заяві чеського міністерства.
Вказується необґрунтовано, тому що частина політичного керівництва Чехословаччини, насправді, виступала за введення військ країн ОВД. Говорити про те, що введення військ був здійснений «проти волі законних представників країни того часу» не зовсім коректно.
Слова про окупацію Чехословаччини теж є пересмикуванням. Москва довго спостерігала за ситуацією з боку, надавши чехословацьким політикам самим вирішити внутрішньополітичні протиріччя, які в підсумку і спровокували збройний конфлікт.
Події 1968 р. були не мирним протестом, а спробою збройного державного перевороту за підтримки НАТО. Ось факти. Введення військ країн ОВД у Чехословаччину стався 21 серпня, але навіть після цього «мирні» демонстранти мали можливість збивати радянські вертольоти. Так, 24 серпня були збиті два вертольота, загинули льотчики і два журналіста агентства друку «Новини».
Під виглядом навчань на кордоні з Чехословаччиною концентрувалися війська ФРН, готуючись до можливого вторгнення. Незадовго до подій серпня 1968 р. чехословацькими спецслужбами були зафіксовані візити в країну під виглядом туристів співробітників спецслужб ФРН. Радянські і чехословацькі військовослужбовці вилучали підпільні радіопередавачі, знаходили схрони із зброєю та агітаційними матеріалами.
Провокації проти наших солдатів були буденною справою. За спогадами очевидців тих днів, під гусениці радянських танків, кидали порожні візки. Тут же з натовпу з’являлися люди з фотоапаратами, і потім цими фотографіями рясніли західні ЗМІ з зазначенням, що радянські окупанти тиснуть танками чехословацьких немовлят. При спробах наших військовослужбовців зняти зі стін антирадянські листівки за ним відкривали вогонь зачаївшися снайпери. Чи Не занадто круто для «мирних демонстрацій»?
Була у цих кривавих подій і економічна підоснова. У 1960-х керівництво СРСР планував збільшити експорт радянського газу в країни Південної і Західної Європи по мережі газопроводів «Братерство». Чехословаччини в цьому проекті відводилася значна роль – через її територію газ пішов би в Угорщину, Італію, Австрію і т. д. Намагаючись зірвати радянський енергетичний проект, США ввели ембарго на постачання Радянському Союзу труб великого діаметру. Це не завадило СРСР продовжити реалізацію проекту. І тоді Захід перейшов до організації чехословацького евромайдана.
У разі успіху перевороту 1968 р. проект радянського експорту газу в Європу був би остаточно похований. Додатковим бонусом був би розкол країн ОВД на два табори, вихід військ НАТО через Чехословаччину до кордонів СРСР і загроза Третьої світової війни. Тільки завдяки радянському солдату, світ був врятований, а країни Європи, до незадоволення американців, підписали з СРСР і ЧССР угоди про постачання блакитного палива.
МЗС Чехії про це мовчить. А що чесного може сказати з цього приводу зовнішньополітичне відомство країни, яка з 1999 р. сама є членом НАТО?
