Восени цього року запланований офіційний візит президента Володимира Путіна в Саудівську Аравію. Москва має намір поглибити економічне співробітництво з близькосхідної монархією. Так, у Королівстві російські фахівці можуть побудувати два реактори АЕС, каучуковий завод і очисні споруди. Ер-Ріяд зацікавлений у спільних СПГ-проекти та інвестиції в нефтегазохимию в нашій країні. Планується спрощення візового режиму для ділових поїздок. Просування російських інтересів можна привітати, бо привернуло до себе увагу пропозиція продати саудитам лайнери Sukhoi SuperJet 100 і МС-21. Що може вийти з цієї затії?
Sukhoi SuperJet 100 на тлі Ту-204
Sukhoi SuperJet 100
З цього лайнеру уже все як слід «оттоптались», особливо після недавньої катастрофи з численними людськими жертвами в Шереметьєво. Постараємося бути до літака об’єктивними. Так, він зібраний здебільшого з імпортних комплектуючих, що ставить під сумнів його «російськість», але ж це спростило проходження міжнародної сертифікації. Так, «Суперджет» отримав сертифікат Європейського агентства безпеки цивільної авіації (EASA). Літак може літати і в Росії, і за кордоном, але основні його проблеми пов’язані зі слабо розвиненою сервісною мережею.
Лайнери довго стоять на землі, чекаючи доставки запчастин для ремонту, що для комерційних авіаперевезень неприйнятно. З-за цього добовий наліт у «Суперджета» в три рази нижче, ніж у головних конкурентів. Для розпещених сервісом саудитів реклама не дуже.
Є і ще одна делікатна проблема. Є дані, що перевізники скаржаться на двигун SaM146 французького виробництва. Його доводиться ремонтувати буквально через кожні 2-4 тисячі годин експлуатації, хоча шановна компанія Safran гарантує мінімум 8 тисяч годин. Примітно, що цей авіадвигун був розроблений європейцями спеціально під російський проект і ніде більше не використовується.
«Злі язики» могли б сказати, що французький виробник зроблений нам «підлість», але той не зізнається, а довести наявність злого умислу не представляється можливим. Виходячи з презумпції невинуватості залишається визнати, що авіадвигун просто вийшов не надто вдалим. Виникає питання, чи можливо його на щось замінити?
Теоретично, так. У Росії створено перспективний двигун ПД-14, але для «Суперджета» він завеликий. Необхідно робити модифікацію, однак це займе не один рік. Потім підуть випробування, міжнародна сертифікація. А це означає ще кілька років безальтернативності французькому движку. Велике питання, чи захочуть саудити зв’язуватися з такими труднощами?
МС-21
Це цікавий та перспективний лайнер. Але і він зіткнувся з серйозними труднощами. В рамках санкційного протистояння США заборонили постачати в Росії композитні матеріали, необхідні для його виготовлення крил і кіля. Початок серійного виробництва вже відкладено до 2021 року. Є і більш песимістичні оцінки, згідно з якими реальне імпортозаміщення композитів розтягнеться до середини наступного десятиліття. Вставляють палиці в колеса і наші європейські партнери». Спроба сертифікувати авіадвигуни ПД-14 з першої спроби провалилася, для отримання сертифіката на них доведеться виконати цілий ряд доробок, що займе ще пару років. Стануть чекати саудити?
Безумовно, всі ці проблеми відносяться до категорії вирішуються, і раніше чи пізніше рішення будуть знайдені. Але, бути може, є ще якісь варіанти, що Росія може запропонувати потенційним покупцям тут і зараз?
Наприклад, є досить непоганий Ту-214 (Ту-204), середньомагістральний вузькофюзеляжних літаків, оснащений російськими двигунами. Залежно від модифікації, його місткість становить від 164 до 215 пасажирів. На його основі створено близько двох десятків варіацій, одна з них – Ту-204СМ – конкурентоспроможна порівняно з американськими та європейськими лайнерами. Літаки відповідають всім міжнародним вимогам, допущені до польотів в країнах ЄС, а також в Північній і Південній Америці. Лайнери даного типу майже в два рази дешевше розрекламованого МС-21 і більше економічні. Іран висловлював зацікавленість закупити ліцензію на їх виробництво. В Росії модифікації Ту-204 використовуються в основному державними установами.
Так чому ж вибір влади припав не на повністю готовий вітчизняний лайнер, а на проекти, в значній мірі залежать від західних країн? Цікаво, що компанію «Іркут», що розробляє МС-21, очолив Юрій Слюсар, одночасно є президентом Об’єднаної авіабудівної корпорації. Бути може, це звичайний збіг, але фінансові потоки пішли не на Ту-214, а на проект «Іркут». Тим не менше, питання про допустимість такого «поєднання» посад і потенційний конфлікт інтересів далеко не пусте.
Автор: Сергій Маржецкий
Використані фотографії: https://russianplanes.net/
