В Японії утилізацію сміття звели в ранг мистецтва. Професія сміттяра тут вельми престижна, а недбале ставлення до відходів карається за законом. Чому все так, і що лягло в основу концепції утилізації вторсировини в Країні висхідного сонця?
Японія країна небагата на дві речі – корисні копалини і території. І з тим, і з іншим у країні справжня біда. Все це, втім, не завадило японцям домогтися цього економічного дива. Однак, у всього хорошого завжди є оборотна сторона. У 60-ті роки XX століття японці зрозуміли, що при таких темпах зростання економіки, рівня добробуту і споживання японські острови просто потонуть у власних відходах за кілька десятиліть. Земля була дуже цінною для того, щоб будувати на ній смердючі, отруйні всі навколо звалища. Саме тоді й народилася національна концепція утилізації сміття, в основу якої (несподівано) ліг, в тому числі і радянський досвід. Адже саме в СРСР була розроблена одна з кращих державних програм з утилізації вторинної сировини. Чого варто тільки збір металобрухту і макулатури, а також пункти приймання скляної тари.
В Японії сміття немає, є «вторинна сировина». До дбайливого і педантичному відношенню до будь-яких відходів японців привчають буквально з дитинства. Про сміття, його утилізацію і важливість тут навіть казки для дітей придумують, а у школах проводять інтерактивні ігри на цю тему, щоб з малих років дитина розумів, що таке добре, а що таке погано в питаннях утилізації.
Перш ніж опинитися в кошику для сміття, будь-яка вже непотрібна річ, навіть сама тривіальна, проходить справжній ритуал! Сміття ретельно сортується самими громадянами, перш, ніж опинитися в мішку. Досить сказати, що японці відривають з пляшок, етикетки, а також знімають з них пробки. Всі ці три предмети відходів підуть в різні сміттєві пакети.
Звичайно, одним лише виховним процесом і соціальною рекламою в країні не обмежуються. Метод батога і пряника працює на повну котушку. Для самих маленьких уряд пропонує пряник. Наприклад, діти, які зберуть достатньо пляшкових кришок, зможуть обміняти їх на велосипед. Дорослих японців частіше карають за недбале ставлення до сміття. Погано розсортоване сміття, які прибули за пакетами збирачі, просто не пропустять, залишать до наступного разу, і вимагатиме розсортувати, як треба. Для більшості японців це вже покарання, адже зберігати зайвий день сміттєві пакети просто ніде.
Несвоєчасно виставлення сміттєвих пакетів для прибирання вже покарають ієною. При цьому штрафи, які стосуються «сміттєвих порушень», в Японії дуже жорсткі. Цікавим чином ситуація з «складним», габаритним сміттям. Наприклад, щоб утилізувати телевізор або холодильник, японцеві ще доведеться доплатити.
До сміття в Японії своє виняткове ставлення. Підтвердженням тому служить Сміттєспалювальний завод в Осаці. Над проектом будівлі працював відомий віденський художник-архітектор Фрідріх Хундертвассерат. Завод замаскований під чарівний замок, навіть сміттєспалювальну трубу заховали у магічну вежу. Працює завод тихо і чисто. Смороду палаючого сміття тут немає взагалі, завдяки унікальній системі фільтрів. Поруч із заводом розбитий парк. Повітря в ньому дійсно чистий.
Сміттєспалювальний завод в Осаці
