Трансільванія — це Бермудський трикутник, тільки в центрі Європи. Ніхто точно не знає, що там відбувається чи відбувалося, але смутні асоціації, що виникають в голові, натякають на щось страшне, лиховісне, що можливо трапляється в цьому загадковому місці і по сей день.
Географічно, Трансільванія — область на карті, розташована на плато в межах клина, утвореного Східними та Південними Карпатами.
У політичному плані, це частина Румунії. Але так було не завжди — в середніх століттях Трансільванія то була незалежною державою, то під угорцями, то під турками. Її кордони охоронялись саксами — войовничими вихідцями з Німеччини, які побудували тут цілий ряд примітних замків.
В культурному контексті, Трансільванія овіяна міфами і легендами, надійно сохраняемыми горами і лісами. Головна легенда цих місць — про графа-кровопийце Дракули. Треба сказати, що ця легенда молодше більшості дерев на схилах Карпатських гір: її придумав ірландський письменник Брем Стокер, з-під пера якого в 1897 році пурхнув немов на крилах гігантської кажана фоліант під назвою «Дракула». У своїй драматичній книзі Стокер описав цікаву і повну нелюдського кровопийства життя вампіра-аристократа графа Дракули, що живе в одному із замків Трансільванії.
Від і до, ця історія була вигаданою, крім однієї маленької деталі: у Валахії (як тоді називали частина нинішньої Румунії) в 15 столітті дійсно був правитель, якого кликали Влад Дракула. Від нього Стокера Дракула успадкував і деякі деталі біографії, для більшої переконливості. Але справжній Дракула не був безсмертним вампіром (інакше б правил і донині), хоча жорстокістю відрізнявся, наприклад, першим в регіоні став за прикладом турків творчо садити ворогів на кол.
Замок Бран був побудований як оборонна фортеця в кінці 14 століття. Це візитна картка Трансільванії, преподносимая в рекламних буклетах як обитель «того самого» графа Дракули.
Насправді, владика Валахії провів у цьому замку лише кілька днів, перебуваючи в полоні (хоча історичних фактів, що підтверджують хоча б цей факт, не існує). Втім, кому яке діло до фактів — завдяки Брэму Стокера, заповзятливим господарям замку Бран, і людський чутці, вампіризм в цілому і Дракула зокрема стали головними брендами Трансільванії.
Фортеця в р. Ришнов була побудована в першій половині 13 століття лицарями Тевтонського ордену для захисту території Трансільванії.
Одна з легенд, пов’язаних з фортецею, свідчить, що одного разу двом полоненим турецьким солдатам було поставлено завдання — викопати колодязь, після чого їм гарантувалася свобода. Після того, як через 17 років робота була виконана, полонених не стали відпускати, а вбили, за доброю середньовічної традиції.
Міста Трансільванії дуже затишні і несхожі на іншу Румунію.
Жителі Трансільванії милі і привітні, особливо, до настання темряви.
Традиційний елемент жіночого національного костюма в Трансільванії — коротка кофта, звана «ія».
Справжня Трансільванія — це гори і ліси. Причому, абсолютно не затоптані, що здається дивним, адже справа відбувається практично в центрі Європи. Дивно, але факт — доріг з твердим покриттям в горах Трансільванії практично немає, тому можна знайти пригоди для позашляховика будь-якого розміру та конфігурації.
Особливість багатьох місцевих грунтовок — кам’янисте підставу, що дозволяє їздити за ним навіть у дощ на кросовері із звичайною АТ-гумою.
Чим вище в гори, тим більше змішані ліси поступаються місцем хвойним. Повітря наповнюється ніжними ароматами гарячої землі і соснових голок.
Якщо часто виходити на вулицю для фото, то незабаром до цього запаху домішується стійкий запах гною — тут і там зустрічаються стада овець, охоронювані могутніми псами.
Гігантські дерева, вологі від туману стовбури яких покриті ніжним жовто-зеленим мохом, приємно пахнуть і лякають одночасно — враховуючи міфологічну навантаження, вночі у цьому лісі буде страшнувато, і ще пощастить, якщо зустрінеш у лісі гігантську собаку — а раптом, вампіра або перевертня?
Вдень в похмуру погоду гірська Трансільванія — це казковий ліс.
По відрогах гір розкидані дрібні приватні сироварні, тут виробляють екологічно чистий продукт, а саме овечий сир різних сортів.
До речі, ви знали, що слово бринза прийшло з румунської, і воно означає «овечий сир»?
Процес приготування сиру неможливий без вогнища, який топиться дровами — також, як і сотні років тому.
Фермери — сама доброта. Поки не настала ніч… Хоча, що це я кажу. Вони залишаються добрими фермерами. Це все міфи!
Трансільванія — дивовижне місце, ще раз доводить, що в наш високотехнологічний вік автоматизації, урбанізації та глобалізації, на карті Європи ще є білі плями, місця, де немає інтернету і життя тече практично так само, як в середні століття. При цьому в двох кроках від незайманої природи тут ви легко знайдете скільки-завгодно-зірковий готель і вишуканий сільський ресторан з локальної кухнею, живою музикою, головами кабанів на стінах і опудалом ведмедя біля входу.
Після п’яти чарочок «палінки», п’янкої як укус вампіра, під веселі звуки скрипки опудало ведмедя ніяково починає танцювати калинку з відвідувачами, розсипаючи по підлозі тирсу. «Ех, калинка-палінка!»
Як там писав Стокер,
« — Ми у Трансільванії, а Трансільванія — це не Англія, наші дороги —
не ваші дороги, і тут ви зустрінете багато дивацтв. Ну, хоча б з вашого
короткого досвіду під час поїздки сюди, ви вже знаєте дещо про тих
дивні речі, які тут можуть відбуватися.»
