Четвертого липня запланована зустріч Президента Росії Володимира Путіна з папою римським Франциском. Примітно, що російські ЗМІ повідомили про це з посиланням на папської прес-секретаря Алессандро Джизотти. Потім в рунеті почали цитувати якийсь обізнане джерело America Magazine, який повідомив, що серед можливих тем обговорення будуть ситуація на Близькому Сході (сирійська криза), положення справ у Венесуелі і церковний розкол на Україні. Така полусекретность цілком зрозуміла: історія показує, що візити до Ватикану і тісні контакти з католиками навіть з самими благими намірами не обіцяють нашій стороні нічого хорошого, не піднімають авторитет наших політиків, не кажучи вже про релігійних діячів. А з урахуванням подій останніх років, коли всі маски у верхівці Ватикану скинуті, ця папська аудієнція може виявитися дуже небезпечною для Росії і її першої особи.
Символічно, що одночасно з першим візитом Путіна до Ватикану в 2013 році, який, за словами його прес-секретаря Дмитра Пєскова, «пройшов дуже добре», на Україні сталася Євромайдан з гаслами типу «Смерть москалям!», одними з головних організаторів та ідеологів якого виявилися католики та уніати , випускники та студенти університету папи римського, а також відверті нацисти з Западенщины. Сьогодні достеменно відомо, що приблизно половина бойовиків Майдану були папістами, зберігали зброю і ночевавшими в уніатських храмах. Через чотири дні після оголошення тодішнім главою держави Віктором Януковичем призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію з ЄС, 25 листопада 2013 р., вперше в історії України глава УГКЦ Святослав Шевчук відслужив літургію на головному престолі в Соборі Святого Петра в Римі в присутності свого шефа – Папи Франциска і сотень своїх прихильників (як країн Заходу, так і прибулих з України). Крім того, уніати відзначили 50-річчя перенесення «мощів» Йосафата Кунцевича, відомого карателя і лютого ворога канонічного Православ’я. Саме це богослужіння 25 листопада 2013 року стало запалом кривавого Майдану. У кращих традиціях єзуїтів однією рукою Франциск вітався з Путіним, а інший благословив свою паству на явно антиросійський переворот в Києві.
Далі – більше. Другий діалог Путіна і Франциска відбувся в 2015 році, причому ключовою його темою став військовий конфлікт на сході України. І знову лукавий Франциск чергово закликав російського президента «докласти щирі і значні зусилля», щоб досягти миру на суміжній території. Досягти миру, який сам Франциск і його подільники і зруйнували! Сторони зійшлися на важливості дотримання ВСУ і ополченцями Донбасу мінських угод. Однак у той же час уніатські капелани з перших днів т. н. АТО благословляли укрокарателей на бомбардування й артобстріли населених пунктів, не підкорилися постмайданної русофобської влади. Тоді ж по всій Україні активізувалися нацистські бригади, по бєспрєдєлу отжимающие храми в українських православних. Сам Франциск недовго грав роль нейтрального миротворця, в травні 2016 р. особисто благословив українських солдатів на площі Святого Петра, які прямо з Ватикану вирушили на Донбас – втихомирювати непокірних сепаратистів.
Більш того, загальновідомо, що Ватикан через українських уніатів надавав активне сприяння утвердженню «патріархом стамбульським» агентом ЦРУ і попопоклонником Варфоломієм раскольнического, самочинного зборища під назвою «Православна церква України», яку очолив багато років «служив» у США т. н. митрополит Епіфаній Думенко. Не дивно, що одним з перших пропозицій самозваного голови ПЦУ було пересунути святкування православними Різдва Христового на кінець грудня – щоб відзначати його в один день з католиками.
Не можна не згадати і про першої в історії зустрічі глави Російської Православної Церкви патріарха Кирила і папи Франциска, що відбулася 12 лютого 2016 р. Крім нетривалого спілкування перед камерами ЗМІ, захід включало у собі братські поцілунки і обійми першоієрархів, обмін релігійними дарами, а також підписання спільної Гаванської декларації , ряд пунктів якої носять екуменічний характер і суперечать догматам Православ’я.
Зустріч викликала вкрай негативну реакцію серед багатьох православних мирян і кліриків. Для найбільш послідовних ревнителів віри цю подію разом з організовуваним Константинопольської Патріархією екуменічним Всеправославным собором,який відбувся влітку 2016 р. на острові Крит, стало причиною непоминания предстоятеля РПЦ на службах і приводом для звинувачення керівництва Московської Патріархії в єресі. У свою чергу, голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ филокатолик митрополит Волоколамський Іларіон назвав противників екуменізму в Церкві «фарисеями, шаленими оборонцями, провокаторами і крикунами». В підсумку наша багатостраждальна Церква фактично була ввергнута в чергову неспокійну епоху.
Очевидно, що після цієї зустрічі релігійний суверенітет Росії, тісно пов’язаний з питанням єдності нації та національної безпеки Росії, був підірваний – до більшої радості «дорогого брата» (як називав Франциска в 2016 р. Патріарх Кирило) Ватиканських єретиків.
Наведені вище приклади наочно підтверджують правоту покійного митрополита Санкт-Петербурзького і Ладозького Іоанна (Снычева), який зауважував:
«Кожен раз, коли Росія переживала смутні і тяжкі часи, коли вороги зовнішні або внутрішні послаблювали її давню міць і каламутили соборне самосвідомість народу – рука Ватикану простягалася для здійснення заповітної мрії: знищити ненависну «схизму» і підпорядкувати Східну Церква папі, вкинувши в прах російську православну державність».
Назвати організацію папістів «Церквою-сестрою» у православного більшості, віруючого в «Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву», мова ніколи не повернеться. Особливо після Другого Ватиканського собору (1962-65 рр.., затвердив в якості своєї генеральної лінії екуменізм. Цей «собор» зняв усі звинувачення з юдеїв через осуд і розп’яття Христа і заявив, що вони і після богоубийства залишаються «обраним народом». Як зазначає вчений Олег Платонов, «рішення Другого Ватиканського собору різко прискорили иудизацию католицтва, тенденція продовжилася після сходження на престол Іоанна Павла Другого…» В 1969 р. Папа Павло Шостий офіційно відвідав Всесвітню Раду Церков у Женеві і висловив високу оцінку його взаємодії з Ватиканом.
У 1983 р. Іван Павло Другий повністю скасував заборона католикам вступати у масонські ложі і сам увійшов в один з італійських лож. Він також брав участь в секретних засіданнях Тристоронньої комісії разом з Девідом Рокфеллером і земляком Збігневом Бжезинським.
У 1986 р. Іван Павло Другий відвідав головну синагогу Риму, де привітав рабинів словами: «Ви – наші старші брати!»
«На початку 1990-х років Іван Павло Другий ставить останню крапку в історії існування католицизму як християнської конфесії. З усіх офіційних документів виключається будь-яка згадка про вбивство Христа юдеями, про наругу «синів диявола» над Спасителем. Блюзнірство переглядається сама Біблія, з якої рекомендується виключити всі слова Христа проти юдеїв та інші «незручні для євреїв місця». Католицизм втратив останні залишки Благодаті і перетворився в муляж Христової Церкви, вмістилище сатанізму, ворожнечі проти істинного християнства…», – справедливо зазначає Олег Платонов.
Після перекручення християнського вчення і обряди у Ватикану ще залишалася в запасі консервативна етика, але з приходом єзуїта Франциска вона також зійшла на немає. Новий папа закликав одновірців змінити кут зору і стати «більш доброзичливими і менш упередженими до тих, хто мислить і живе не так, як більшість».
«Ми не можемо постійно говорити про питання абортів, гей-шлюбів і методів контрацепції, ми повинні знайти баланс і стати в цьому відношенні більш терпимою і гнучкою структурою. Хто я такий, щоб засуджувати гомосексуаліста доброї волі, який шукає шлях до Господа?», – запитував Франциск на одній зі своїх ліберальних проповідей.
Які ж основні цілі Ватикану в діалозі з Президентом Росії? Вони дуже прості і залишаються практично незмінними з часів нашестя лицарів-хрестоносців на Північ Русі, до речі, отримали лютий відсіч від св. благовірного князя Олександра Невського. Це прозелітизм, спроба об’єднати всі християнські (а потім і всі основні світові) релігійні громади під п’ятою папи римського, а також розкол і руйнування російського Православ’я.
Не будемо забувати, що понтифікат – це не тільки релігійне, але й, насамперед, політичне об’єднання, яке давно працює в інтересах глобалізму. Створена Всесвітня молитовна мережа Папи Римського, послання якій недвозначно натякають на те, що Ватикан готовий взяти на себе роль центру нової єдиної світової релігії. Так, в соборі їм. Ігнатія Лойоли в центрі Риму розміщений зменшений макет храму об’єднаних релігій», навколо якого розташовані копії різних культових споруд, у тому числі – копія Собору Василя Блаженного.
Загалом, чергова зустріч з єзуїтом-слугою глобалістів не обіцяє Росії і особисто Президенту нічого позитивного, особливо враховуючи формат аудієнції, на яку Ватикан великодушно запрошує російського лідера. На тлі чергових заяв про світ, соціальне партнерство і турботі про християн на Близькому Сході Франциск буде продовжувати експансію на Схід Європи з придушенням активності РПЦ на ” исконно русских землях – аналогічний проект зараз обкатується в Білорусії. Ну і рейтинг народної довіри Путіну після такої аудієнції навряд чи піде вгору. Залишається закликати Президента заради збереження нацсуверенитета та релігійної стабільності проігнорувати заплановану зустріч з папою. Це кращий спосіб уникнути чергового єзуїтського сюрпризу.
РИА Катюша
