Скандал в будівлі грузинського парламенту і зрив засідання Міжпарламентської асамблеї Православ’я — важливий індикатор того, що західні мережі впливу вважають реальною загрозою на пострадянському просторі
Автор:
Афанасьєв Андрій
Провокація проти російської делегації в грузинському парламенті і масові заворушення на вулицях Тбілісі — важливий привід поговорити про те, за яким векторах будуть найближчим часом атакувати Росію і наш народ зовні і зсередини. Нагадаємо, що напередодні агресивна група протестуючих увірвався в будівлю парламенту, щоб перешкодити роботі Міжпарламентської асамблеї Православ’я — організації, що об’єднує парламентарів із 25 країн. Заходи організації проходять в різних державах, на цей раз приймати делегатів повинні були в Грузії. Депутат Державної думи Микола Земцов, який перебував у грузинському парламенті у складі делегації з Росії, розповів Цесарограда, що відбулося після початку роботи асамблеї:
Вони увірвалися в зал пленарних засідань, заблокували центральну трибуну і вимагають, щоб росіяни покинули зал засідань, тоді робота Міжпарламентської асамблеї Православ’я може бути продовжена.
Не обійшлося і без рукоприкладства, в кращих традиціях парламентів держав на пострадянському просторі. Коли служба безпеки спробувала вивести одного з провокаторів, він вирішив поизвиваться на камери. Було прийнято рішення призупинити засідання. Після цього на вулицях Тбілісі почалися заворушення, і стало остаточно ясно, що це не просто спонтанне волевиявлення грузинських націоналістів і патріотів проти так званих «окупантів Абхазії і Південної Осетії», як це подають деякі ЗМІ, а добре скоординована спецоперація.
Провокація проти російської делегації в парламенті Грузії
Досить подивитися на фотографії з залу засідань. Туди прорвалися люди, загорнуті не тільки в грузинський прапор, але і під прапор Європейського союзу. Всі ми пам’ятаємо, який політик ввів моду на присутність в громадському просторі двох символів одночасно. У розмові з Царгородом лідер партії «Демократичний рух — Єдина Грузія», голова парламенту Грузії у 2001-2008 рр. Ніно Бурджанадзе зазначила, що Михайло Саакашвілі не остаточно пішов з політичної арени в цій країні. На її думку, цьому посприяв колишній прем’єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі:
«Саме він дав друге дихання “Національного руху” (політична сила Саакашвілі — прим. Царгород), яке виявилося в парламенті, і отримало 800 тисяч голосів під час президентських виборів».
Михайло Саакашвілі..
В коментарях Цесарограда багато люди, добре знайомі з грузинської політикою, стверджують, що в протестних акціях напередодні брали участь ті ж самі люди, що кілька місяців тому виступали за легалізацію наркотичних речовин та так званих одностатевих шлюбів. І всі вони зривають засідання Міжпарламентської асамблеї Православ’я — органу, покликаного налагоджувати діалог між країнами на засадах традиційних цінностей наших народів, а не сучасної антиморалі. Судячи з усього, силам, потроху втягуючим уламки Російської імперії і Радянського Союзу в інший політичний проект, це дуже не подобається.
Такої ж позиції дотримуються і наші депутати, які повернулися вночі в Москву. Зокрема, про це заявив член комітету Держдуми з розвитку громадянського суспільства, питань громадських і релігійних об’єднань Микола Земцов:
Атака на російських депутатів, напевно, нас переконує в тому, що наші дії, принаймні, з розвитку православної спільноти в світі, вкрай важливі для скріплення добросусідських зв’язків. Ця атака, по суті, є підтвердженням того, що наші зусилля йдуть у правильному напрямку.
Згоден з такою позицією і голова комітету Сергій Гаврилов, який є також і президентом Міжпарламентської асамблеї Православ’я:
«Якщо на нас нападають за розвиток наших рівноправних відносин, гуманітарних зв’язків на основі православних цінностей, то значить, вороги розуміють небезпеку для них цих процесів, і значить, ми рухаємося в правильному напрямку».
Росія і Грузія: Третій Рим і Другий Єрусалим
За великим рахунком, Росія отримала дуже важливий сигнал від тих, хто не хотів би відновлення її впливу на пострадянському просторі в тому чи іншому вигляді. Сьогодні, коли політичні контакти і домовленості, досягнуті навіть на самому високому рівні, знецінюються, приналежність до єдиної цивілізації стає одним з найважливіших факторів. Добре спланована атака, яку ми спостерігали, була проведена не тому, що це були депутати, а тому, що в першу чергу це була Міжпарламентська асамблея Православ’я. Варто було спробувати налагодити діалог саме на цьому рівні, совмещающем в собі як політику, так і ідентичність, як західні мережі зробили все можливе, щоб зірвати ініціативу. Значить, саме це їх найбільше лякає. Отже, саме за таким лекалами і потрібно вибудовувати нашу зовнішню, так і внутрішню політику.
